Заклад дошкільної освіти
№11 "Дзвіночок" м. Фастів
Поради для батьків
«Як допомогти дитині впоратися зі стресом»
Стрес супроводжує людину все життя. Стрес може бути й корисним: він мобілізує людину, допомагаючи впоратися з ситуацією та проблемою.
Що можуть зробити батьки? Не так вже й мало: • спробувати почути, як дитина сигналить про своє напруження; • намагатися вберегти від непосильних навантажень; • не намагатися захистити дитину від усіх стресових ситуацій. Завдання батьків в іншому – випустити дитину в життя якомога більш стресостійкою, дати розуміння того, де вона може знайти підтримку; • надавати підтримку та допомогу в кризових ситуаціях. Знати, до якого фахівця можна звернутися по допомогу (в багатьох регіонах існують кризові служби допомоги дітям та підліткам, телефони довіри, психологічні консультації та інші види допомоги); • навчити знімати надмірний стрес доступними способами. Надійні способи зняття стресу в більшості людей індивідуальні: для когось це – фізична розрядка, спілкування з природою або мистецтвом, з близькими по духу людьми або насолода самотністю, медитація. Допоможіть дитині знайти власні індивідуальні способи позбавлення від надмірної емоційної напруги; навчити дитину спеціальних прийомів негайної самодопомоги в стресових ситуаціях. Це способи м’язової релаксації, дихальні вправи, актуалізація зорових образів тощо. • Переконайтеся, що ваша дитина спить достатньо часу. Як нічний, так і денний сон дуже важливий для дітей цього віку. З усіма своїми емоціями і проблемами їм набагато складніше впоратися, коли вони стомилися. Дотримуйтесь режиму денного і нічного сну дитини, щоб вона добре висипалася, встигала відпочити і відновитися під час сну. Також переконайтеся, що дитина добре і правильно харчується. • Намагайтеся стримувати свій власний стрес і занепокоєння (на малюків і дошкільнят це також сильно впливає). Якщо вибудете постійно роздратовані, то й малюк не почуватиметься спокійно, що призведе до значного стресу. Це стосується й розмов про стресові ситуації в присутності дитини. Намагайтеся знайти спосіб керувати своїми емоціями і боротися зі стресом, щоб не лише знизити рівень стресу в малюка, а й дати йому приклад – правильну модель поведінки в таких неприємних ситуаціях. • Щодня знаходьте час для своєї дитини. Іноді вистачить і декількох хвилин, іноді часу доведеться приділити більше, але намагайтеся робити це щодня і в цей час займатися тільки малюком. Якщо в дитини стрес, вона потребує вашої уваги як ніколи. Приділяючи час лише їй, ви нагадаєте їй (через гру, обійми, читання книжки або просто спілкування), що ви поруч, любите її і що вона – це найважливіше у вашому житті. • Розмовляйте з дитиною про те, що вона відчуває. Якщо вона не може дібрати слів, щоб розповісти вам, допоможіть їй. Адже вона також може відчувати злість, страх, самотність або смуток. Дізнатися про почуття дитини можна також за допомогою гри, малювання та інших способів самовираження, ближчих для вашого малюка. А вислухавши дитину, поясніть їй, що відчувати подібне в цій ситуації – це природно, і розкажіть, як впоратися з її емоціями. • Намагайтесь підготувати малюка до ситуацій, які можуть виявитися для нього стресовими. Наприклад, якщо ви збираєтеся до лікаря, розкажіть про це заздалегідь, поясніть, чого варто очікувати. Кажіть коротко і зрозуміло, простими словами. Переконайте дитину, що з нею все буде добре і що ви будете поруч. • Уважно стежте за проявом у дитини ознак стресу. Чим раніше ви їх помітите, тим краще. Якщо ж у малюка ознаки стресу продовжують проявлятися регулярно, незважаючи на ваші намагання допомогти, обов’язково зверніться до педіатра і дитячого психолога. Травматичний стрес – це нормальна реакція на ненормальні (екстремальні) обставини. Що можна зробити, щоб допомогти своїй дитині подолати стреси або адекватно на них реагувати? • Дитині ви зможете допомогти власним прикладом і вмінням справлятися з переживаннями. Чим молодша дитина, тим більша її схильність до перейняття почуттів. • Розмовляйте з дитиною про те, що з вами відбувається; пояснюйте причину свого стану, але при цьому не деталізуйте тривог, вчіться керувати своїми почуттями. • Не піддавайте дитину зайвому перегляду новин. • Пояснюйте події розумно, «дитячою» мовою, озираючись на вік. Найкраща тактика в розмовах з дітьми на злободенну тему – спокійний тон, чесність, висвітлення ситуації з різних боків. Не кажіть про те, що хтось хороший, а хтось поганий. Нехай діти грають у свої ігри. Але їх треба спрямовувати до пошуку шляхів примирення, а не ворожнечі. • Не намагайтеся захистити дитину від усіх стресових ситуацій. Ваше завдання як батьків інше – випустити дитину якомога більш стресостійкою, дати розуміння того, де вона може знайти підтримку. • Якщо в дитини є потреба говорити про свої тривоги, хвилювання та побоювання, дайте їй можливість висловитися. Не намагайтеся відразу переконати її в тому, що все добре. Чим більше в неї можливостей висловити свої почуття, тим легше їй буде переживати те, що відбувається. • Важливо максимально зберегти в дитини відчуття безпеки: дотримуйтесь звичної послідовності подій, бажано не змінювати розкладу дня. • Проводьте більше часу разом з дитиною, цікавтеся її життям. • Важливою є не стільки інтелектуальна діяльність, скільки тілесний контакт. • Вибирайте таке проведення часу з дитиною, при якому ви будете фізично поруч. Це можуть бути будь-які фізичні ігри на взаємодію – все, що дає відчуття фізичної присутності. Частіше тримайте дитину за руку, кладіть руку їй на плечі або на спину, обіймайтеся. Це дає відчуття безпеки та стабільності, яких дитині бракує. Способи зняття надмірного стресу Навчіть дітей знімати надмірний стрес доступними способами. Для когось це буде фізична розрядка, спілкування з природою або мистецтвом, для когось – розмови з близькими по духу людьми або насолода самотністю, медитація. Допоможіть дитині знайти власні індивідуальні способи позбавлення від надмірної емоційної напруги. Є і спеціальні прийоми негайної самодопомоги в стресовій ситуації: м’язова релаксація, дихальні вправи, актуалізація приємних зорових образів тощо.
Поради батькам
для зняття напруги у дітей
Як пов’язані стан батьків і стан дитини?
Те, як діти реагують на труднощі кризи, залежить від їх віку та рівня розвитку. Це також залежить від того, як взаємодіють з ними та між собою їхні батьки, піклувальники та інші дорослі. Наприклад, маленькі діти не здатні повністю зрозуміти, що відбувається навколо, і особливо потребують підтримки дорослих. Зазвичай діти справляються краще, коли поруч знаходяться сильні, спокійні дорослі. У дітей і підлітків виявляються такі ж реакції дистресу (відсутність будь-якої реакції, агресія, уникання, заперечення та ін.), що й у дорослих. Вони віддзеркалюють норму реагування на події навколо. Дорослі можуть впоратися з ситуацією самостійно. Діти потребують підтримки та перебування поряд з дорослими, які допоможуть їм подолати кризу та адаптуватися до нових умов. Дитина може розвиватися відповідно до свого віку в стабільних безпечних умовах. У ситуації війни та вимушеного переселення даний процес порушується. І для його відновлення необхідно подбати про безпеку та емоційну стабільність, перш за все на сімейному рівні. Адже справжнє відчуття безпеки дитині дають лише близькі довірливі стосунки зїї дорослим, який відповідає за існування дитини. Але часто ми зіштовхуємося з ситуацією, коли самі дорослі переживають дезадаптацію (повна або часткова втрата здатності пристосуватися до середовища) та стрес і не можуть або не знають, як бути ресурсом для дітей та допомогти їм впоратися з пережитим. Якщо дитина не має належної підтримки в сім’ї, не почувається безпечно – тоді в поведінці та стані дитини можуть виникати певні порушення.
Реакції дитини на травматичну подію
Дитина смокче великий палець, страждає від нічного енурезу, боїться темряви, боїться тварин, постійно ходить за батьками, вимагає від них у всьому допомоги, страждає нічними страхами, втрачає контроль над сечовипусканням / випорожненням кишківника, страждає від закрепів, ускладнюється мова, втрачає апетит або, навпаки, їсть занадто багато.
Необхідні навички для надання підтримки дітям
- Активне слухання. Допомагаємо дитині впоратися з її почуттями. Дитині потрібно, щоб її почуття приймали та поважали: можна спокійно та уважно вислухати дитину; можна визнавати почуття дитини словами «так», «угу», «зрозуміло»; можна назвати почуття: «ти стурбований», «ти засмучена», «ти сердитий»… - Покажіть, що розумієте бажання дитини. Надайте їй можливість уявити це: «Я б хотіла, щоб такого не було, щоб все у нас було спокійно і не потрібно було переживати за батьків чи за цю ситуацію». - Вміння ставити питання, які спонукають дитину до розмови: «Я уважно тебе слухаю…», «Це важливо, що ти розповідаєш…», «Міг/могла би ти розповісти про це більше…». - Встановлення відносин, що базуються на довірі. - Надання корисного та заохочувального зворотного зв'язку - Вміння концентрувати увагу на можливостях та рішеннях, а не на проблемах. - Спостереження за поведінкою дитини тривалий час. - Неупереджене ставлення, терплячість та розуміння. - Чуйність та співчуття.
Які події можуть нанести психологічну травму дитині?
Травмівною подією може стати будь-яка ситуація, яку дитина суб’єктивно сприймає як жахливу, страшну, як ту, що приносить горе. Така подія може бути особистою (аварія, смерть близької людини, насильство в сім’ї тощо) або такою, що впливає на великі маси людей (бомбардування, обстріл, воєнна сутичка, терористичний акт, пожежа, природна катастрофа). Якщо дитина переживає кілька травмівних подій, то виникає кумулятивний ефект, що призводить до більшої вірогідності виникнення не тільки гострої травми (яка зазвичай через кілька місяців проходить без наслідків), але й тривалих посттравматичних стресових розладів. Війна, вимушене переселення – політравмівні явища, які складаються із безлічі травмівних подій. Нижче перераховані основні види подій, які можуть нанести психологічну травму дитині: • війна як така, та біженство як її наслідок, терористична атака, важка природна або техногенна катастрофа з багатьма жертвами; • природні катаклізми без катастрофічних наслідків (землетрус, цунамі, пожежа, велика повінь); • смерть у родині; • сексуальне або фізичне насилля; • розлучення батьків; • важка хвороба; • нещасний випадок, який призвів до того, що дитина потрапила у лікарню. Що таке стресостійкість, від чого вона залежить? Діти, як і дорослі, реагують на травмівні події по-різному. Дехто реагує дуже емоційно, хтось стає замкнутим, а інші можуть бути схильні до довгострокового прояву ПТСР. Однак, багато дітей можуть не сприймати болісно ситуацію або швидко відновлюватися, маючи природну адаптованість і стійкість при зіткненні з обставинами, які серйозно виснажують інших. Окремі діти, хоча й перебувають під впливом страху або у пригніченому стані, демонструють витримку і риси особистості, що свідчить про їхню здатність відновлюватися. Стресостійкість – це здатність оговтуватися від депресії, нещастя, хвороби або інших негативних ситуацій. Стосовно дітей стресостійкість визначається як «здатність тих, хто піддавався встановленим факторам ризику, долати цей ризик і уникати негативних наслідків, таких як делінквентність (правопорушення) і поведінкові проблеми, психологічну непристосованість, навчальні труднощі і соматичні ускладнення». Стресостійкі діти сприймають життя позитивно й усвідомлено, вони здатні активно вирішувати проблеми, мають активну життєву позицію і шукають нові враження. Звичайно, стресостійкість може бути обумовлена як вродженими якостями так і багатьма факторами, такими як соціальна підтримка сім’ї та друзів, виховання в перші роки життя та ідентифікація з рольовими моделями – учителя, тренера, терапевта тощо. Деякі діти можуть проявляти більш активну життєву позицію, що, можливо, свідчить про те, що вони вважають себе тими, хто може впливати як на обставини власного життя, так і на обставини життя інших. Це відчуття здатності впливати на події, мабуть, є певним типом стресостійкості, яку проявляють конкретні діти, незважаючи на важкі обставини. Вираження своїх почуттів через мистецтво, гру може свідчити про активні спроби опрацювати травмівні почуття і ситуації Як пояснити дітям, що відбувається, якщо повністю захистити їх від негативної інформації неможливо? Повністю захищати дітей від негативної інформації не варто: будь-яке приховування або обман викликають тільки нові страхи. Потрібно говорити правду, але доступною для дитини мовою. Якщо це дитина дошкільного віку, можна сказати, що сталося така пригода, там зараз небезпечно, ми туди не їдемо, потрібно дотримуватися правил безпеки. Якщо дитина старша, можна розповісти детальніше – і про те, що постраждали люди, і про те, як це позначиться на її власній родині. Тобто, потрібно враховувати, що дитина може зрозуміти, а що – ні.
Аптечка для батьків
Як впоратися з реакцією дитини на тяжку подію
Страх – нормальна реакція на будь-яку небезпеку, що загрожує нашому життю або безпеці.
Чого бояться діти після катастрофи?
· Вони бояться повторної катастрофи, травм і смерті.
· Вони бояться розлуки з родиною.
· Вони бояться залишитися на самоті.
Ми повинні визнати, що перелякана дитина – це сильно перелякана людина, у якої всі реакції продиктовані інстинктами!
Перший крок з боку батьків повинен полягати в тому, щоб зрозуміти, які саме страхи і тривоги відчувають діти.
Дії батьків:
1. Дуже важливо, щоб всі члени сім’ї залишалися разом! (не варто віддавати дітей в санаторії, тим паче за кордон, одразу після переїзду чи пережитої травматичної ситуації).
2. Дітей слід заспокоювати як словами, так і вчинками.
3. Прислухайтеся до розповідей дітей про їх страхи.
4. Прислухайтеся до розповідей дітей про те, що вони відчувають і думають про те, що відбувається; проявляйте позитивне ставлення до цих розповідей.
5. Роз’ясніть дітям відомі вам факти, що стосуються тяжкої події; вислухайте реакцію дітей.
6. Запропонуйте дітям поговорити.
7. Незважаючи на дитячі страхи, як самі діти, так і всі члени сім’ї повинні продовжувати нормальну діяльність.
Кроки для стабілізації ситуації з боку батьків.
Будьте уважними до змін в поведінці дитини. Зверніться до лікаря, психолога, психотерапевта, якщо стан дитини викликає занепокоєння.
Післятравматичні стресові розлади у дітей
